Назар Щур

22 Березня 2012, 11:04

 

Назар Щур 
Старший офіціант ресторану клубу “Спліт” у Львові
Вік: 34 роки
Освіта: Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет української філології
Захоплення: плавання, йога, гірський туризм, географія, іноземні мови, історія, кулінарія вина
Улюблені ресторани (крім того, в якому працюєте): “Валентино”
Улюблена кухня: українська, польська. Середземноморська, японська
Улюблений напій: молоко, кефір, вина
Якими мовами володієте? Українська, російська, польська, французька, англійська, італійська (розмовна)
Як з’явилась ідея стати кельнером?
Ідеї як такої не було. Просто ще під час навчання в університеті влітку вирішили з товаришем підзаробити грошей, пішли працювати кельнерами на літній майданчик пабу “Фест”. Так втягнулись в ту справу, почали здобувати досвід.
Які основні принципи Вашої роботи?
Принципів кілька. По-перше – це повага до гостей. Далі – повага до колег, з котрими ти працюєш, до їхньої праці. Старанність у роботі, відповідальність – також дуже важливо. І найважливіше – це справдити очікування гостя. Адже будь-який коктейль, чай, кава – це все має ціну. Але те, що людина прийшла в певне місце за тим, що вона хоче отримати – її очікування не мають ціни, їх не можна оцінити в певному грошовому еквіваленті. Для Львова, для України важливо – аби людина отримала те, що вона хоче і за що вона платить гроші. Не всім, на жаль, це вдається. Людина витрачає свій час, гроші, зусилля, приводить друзів, кохану людину – її очікування повинні справдитись.
Які би поради дали кельнерові-початківцю?
Багато працювати над собою, пам’ятати, що життя – це боротьба і найважче дається перемога над собою. Потрібно вчитись, не зупиняючись, бути уважним до тих порад, які йому дають і старші колеги, і гості. Професія кельнера поєднує фізичний і розумовий аспекти. Ти повинен багато рухатись, перебувати на ногах, працювати з тацями, носити страви і, водночас,ти повинен слідкувати за залом, за емоціями людей, повинен розуміти, чого гість хоче. Офіціант повинен бездоганно розумітись на психології людини, відчувати, коли можна з нею жартувати, а коли говорити зайвого не потрібно. Той самий гість одного дня налаштований на одні емоції, іншого – на зовсім інші. Потрібно це враховувати. 
Який заклад улюблений (серед тих, в яких працювали)?
Я вже десять років працюю в ресторані клубу “Спліт”. З попередніх це був ресторан “Ніагара”, пивний паб “Гінес”. У кожного своя історія, улюблений – той, в якому працюю зараз.
Що є предметом особливої гордості у Вашій діяльності?
Вихвалятись не дуже хочеться. Приємно те, що минулого року мене визначили як одного з найкращих офіціантів Львова. Це під егідою міською ради цей конкурс проходив у День кельнера. Це не був відкритий конкурс з тацями. Пивними бокалами чи чимось схожим, це було широке опитування гостей, відвідувачів ресторанів міста Львова. Приємно і те, що рідний ресторан нагородив мене у номінації “Професіонал своєї справи”. Найбільше задоволення, те, чим я найбільше пишаюсь – це все ж не таблички, це коли гості приходять і раді мене бачити, коли кажуть: “Чудово, що ви на зміні, ми любимо, коли ви нас обслуговуєте”, коли гості самі протягують до тебе руку, щоб привітатись, звертаються по імені, вони вбачають в тобі свого товариша, приятеля, людину, яку вони раді бачити.
Чого, на Вашу думку, бракує Львову, щоб стати гастрономічною столицею України?
Посилатимусь на думку людей зі сторони. Мандрівники зі Сходу чи Заходу зазначають, що у Львові є ресторани хорошого преміям класу з високими цінами і багато простих ресторанів. Та небагато ресторанів середнього класу, де би подавали хорошу їжу, хороше вино, був хороший сервіс, але за це не просили б надміру грошей. Цієї середньої ланки Львову не вистачає. Я як старший офіціант можу додати ще одне – це надзвичайно низька підготовка офіціантів, котрі приходять з коледжів та технікумів. Теоретично вони можуть щось знати, але ці знання – це вчорашній день, це ще Радянський Союз. Люди не знають різних видів салатів, різних вин, що популярні у світі, виноробських регіонів Франції, Італії, не знають коктейлів, соусів, складників страв. Підготовка працівників зараз повністю покладена на ресторани. Людина приходить – і її вчать з нуля.

Вік: 34 роки

Освіта: Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет української філології

Захоплення: плавання, йога, гірський туризм, географія, іноземні мови, історія, кулінарія вина

Улюблені ресторани (крім того, в якому працюєте): “Валентино”

Улюблена кухня: українська, польська, середземноморська, японська

Улюблений напій: молоко, кефір, вина

Якими мовами володієте? Українська, російська, польська, французька, англійська, італійська (розмовна)

Як з’явилась ідея стати кельнером?

Ідеї як такої не було. Просто ще під час навчання в університеті влітку вирішили з товаришем підзаробити грошей, пішли працювати кельнерами на літній майданчик пабу “Фест”. Так втягнулись в ту справу, почали здобувати досвід.

Які основні принципи Вашої роботи?

Принципів кілька. По-перше – це повага до гостей. Далі – повага до колег, з котрими ти працюєш, до їхньої праці. Старанність у роботі, відповідальність – також дуже важливо. І найважливіше – це справдити очікування гостя. Адже будь-який коктейль, чай, кава – це все має ціну. Але те, що людина прийшла в певне місце за тим, що вона хоче отримати – її очікування не мають ціни, їх не можна оцінити в певному грошовому еквіваленті. Для Львова, для України важливо – аби людина отримала те, що вона хоче і за що вона платить гроші. Не всім, на жаль, це вдається. Людина витрачає свій час, гроші, зусилля, приводить друзів, кохану людину – її очікування повинні справдитись.

Які би поради дали кельнерові-початківцю?

Багато працювати над собою, пам’ятати, що життя – це боротьба і найважче дається перемога над собою. Потрібно вчитись, не зупиняючись, бути уважним до тих порад, які йому дають і старші колеги, і гості. Професія кельнера поєднує фізичний і розумовий аспекти. Ти повинен багато рухатись, перебувати на ногах, працювати з тацями, носити страви і, водночас,ти повинен слідкувати за залом, за емоціями людей, повинен розуміти, чого гість хоче. Офіціант повинен бездоганно розумітись на психології людини, відчувати, коли можна з нею жартувати, а коли говорити зайвого не потрібно. Той самий гість одного дня налаштований на одні емоції, іншого – на зовсім інші. Потрібно це враховувати. 

Який заклад улюблений (серед тих, в яких працювали)?

Я вже десять років працюю в ресторані клубу “Спліт”. З попередніх це був ресторан “Ніагара”, пивний паб “Гінес”. У кожного своя історія, улюблений – той, в якому працюю зараз.

Що є предметом особливої гордості у Вашій діяльності?

Вихвалятись не дуже хочеться. Приємно те, що минулого року під час проведення Дня кельнера мене визначили як одного з найкращих офіціантів Львова. Приємно і те, що рідний ресторан нагородив мене у номінації “Професіонал своєї справи”. Найбільше задоволення, те, чим я найбільше пишаюсь – це все ж не таблички, це коли гості приходять і раді мене бачити, коли кажуть: “Чудово, що ви на зміні, ми любимо, коли ви нас обслуговуєте”, коли гості самі протягують до тебе руку, щоб привітатись, звертаються по імені, вони вбачають в тобі свого товариша, приятеля, людину, яку вони раді бачити.

Чого, на Вашу думку, бракує Львову, щоб стати гастрономічною столицею України?

Посилатимусь на думку людей зі сторони. Мандрівники зі Сходу чи Заходу зазначають, що у Львові є ресторани хорошого преміям класу з високими цінами і багато простих ресторанів. Та небагато ресторанів середнього класу, де би подавали хорошу їжу, хороше вино, був хороший сервіс, але за це не просили б надміру грошей. Цієї середньої ланки Львову не вистачає. Я як старший офіціант можу додати ще одне – це надзвичайно низька підготовка офіціантів, котрі приходять з коледжів та технікумів. Теоретично вони можуть щось знати, але ці знання – це вчорашній день, це ще Радянський Союз. Люди не знають різних видів салатів, різних вин, що популярні у світі, виноробських регіонів Франції, Італії, не знають коктейлів, соусів, складників страв. Підготовка працівників зараз повністю покладена на ресторани. Людина приходить – і її вчать з нуля.

 

Коментарі (0)

    Коментувати

    Ім'я*
    Коментар*
    Код*
      

    Нам сподобалась Kava

    Особистості

    Андрій Худо

    Проекти: Ресторан «Криївка», кав’ярня «Діана на Ринку», «Мазох-cafe», Кав’ярня «Старенький трамвай», Перший український канапковий концепт «Вар’яти», Галицька Жидівська кнайпа «Під Золотою Розою», Ресторація-музей «Гасова лямпа», Фестиваль-ресторація «Лівий берег», «Найдорожча ресторація Галичини», «Львівська майстерня шоколаду», «Дім легенд», «Бернадинський дворик», ЧЕбуреки

    Анонси

    Новини партнерів

    подружке понравилась моя кофта от bona dea, а покупала я ее тут
    МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов