Влодко Костирко

5 Жовтня 2010, 09:54

Вік: 43
Освіта: Католицький університет (м. Люблін) (магістр історії мистецтва)
Захоплення: футбол
Улюблені ресторани, кав’ярні: “Miejsce”, “Alchemia”, “Dym”, “Camelot” в Кракові.
Улюблені львівські клуби: найбільше мені подобається атмосфера в “За кулісами”
Улюблена кухня: на перше - журек, холодник з яблук, на друге - бігос
Улюблений напій: залежить від настрою – може бути коньяк (бренді), вино,  віскі, з гарячих – кава.

Як з’явилась ідея оформлення першого закладу?

Потрібно було оформити місце, яке ми зі спільниками взяли в оренду і вирішили зробити там кав’ярню. Так з’явилася “Під синьов фляшков”, але його ми так і не відкрили. Тобто відкрити вже  тоді, коли в нас з’явився ще один спільник – Маркіян Іващишин. Тобто в нас із друзями була ідея, яку ми успішно сублімували. Йшлося про типово львівске місце, якого в місті ще не було, таємниче і всім доступне, з Віденським акцентом. Тобто мала бути прив’язка до Кульчицького і до Франца-Йосифа І. Тому й кав’ярня назвалась так, як називалася перша каварня у Відні. Вона мала наповнюватись речами і темами, сентиментальними для Львова та Галичини. Це була така собі своєрідна каша зі всього, що можна було туди напхати – починаючи від прикордонного стовпчика і закінчуючи грошовими знаками, друкованими ві Львові.
Цілком можливо, шо всього того і не було б, як би не стаття, що з’явилася в радянські часи. У ній йшлося про те, що на вулиці Руській пасувало би відкрити кав’ярню імені Кульчицького. Це стосувалося місця, де відкрили м’ясний магазин.  Спершу ми не могли її відкрити, бо просто не знали, як це робиться. Ми збиралися там щосуботи. Тим , хто хотів робити якісь імпрези, ми просто давали ключі. Там збирались досить поважні люди, бували там і впливові люди з-за кордону.

Який проект улюблений серед Ваших?

Я не можу назвати улюбленого. Передусім з етичних причин. Бо якщо робиш щось для себе, то можеш сказати, що вдалося, а що – ні. Тут так говорити не пасує. Але будь-який зі своїх проектів я стараюся робити субтельно, без халтури. Інше питання, що з того може вийти. Бо не все впирається в аранжування чи в дизайн. Потім бачиш якісь недоліки і розчаровуєшся. Проте в мене важких проектів не було, бо важкість полягає в замовникові. А мені з замовниками таланило – зі всіма працювалося легко.

Що є предметом гордості у Вашій діяльності?

Ніщо. Якщо те, що я роблю уявляти собі в тому контексті, в якому колись був Львів - західному, то це стандарт, ніц особливого. Тут головне - коли влізаєш у якийсь простір, його не зіпсути, а зробити все в гармонії з архітектурою і адекватно щодо теми, яка вибирається для закладу. І плюс при кожній можливості вшанувати якогось львів’янина.

Чого бракує Львову, щоб стати ресторанною столицею України ?

В українському контексті Львову нічого не бракує. Нам би змінити контекст. А Львів і так вирізняється – ціла країна не доросла до нього, разом з мешканцями цього міста. Щодо інтер’єрів, то не можу сказати, що є в Україні якісь інтер’єри, які мене вражають. Можливо, я їх  не бачив, а ті, що бачив – точно не вразили. Вражають тільки витрачені кошти та зусилля, а результат - ні. Ні у Львові, ні поза Львовом нічого не вражає.

Заклади

Думки експертів

Особистості

Леся Медведюк (Григорович)

Кухар проектів: ресторан «Горобина» (смт. Брюховичі), спорт-кафе «Корнер», ресторан «Кактус», ресторан «Fashion Club». Переможець конкурсу кухарів "Львівська пательня" - 2008.

Анонси

Новини партнерів

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов