Марк Зархін: "Стати як Барселона або бути маленьким Парижем – все це маячня "

8 Травня 2017, 07:18

Ресторатор Марк Зархін в інтерв'ю виданню Збруч спробував пояснити, чому Львів має стати креативним, яких туристів місто хоче залучити, чому важливе проведення Alfa Jazz, про соціальні ліфти та розконсервований Львів.

Що змінилося

Львів причепурили, а соціальні стосунки, життя львів'ян дуже глибоко не змінилося. Хоча, безумовно, наслідки є. Йдеться про стратегію конкурентоспроможності, в якій кластери туризму та ІТ були пріоритетними – я брав участь у розробці та впровадженні цієї стратегії з самого початку і знав, як це все відбувалося. 

І першим результатом, на мою думку, того, що відбулося на сьогоднішній день – тобто, натовпи туристів, створення кластеру як ефективне існування галузі IT-індустрії, аутсорсингу і т. д., – першим плюсом є для мене зняття комплексу меншовартості, що ми не можемо. Насправді – можемо. Ми можемо для себе прописати, ми можемо сказати, до якої мети ми мусимо прийти, і так чи інакше зробити це. Раніше я такого у Львові не бачив.
 
Друге – це те, що появилися нові соціальні ліфти. Якщо, наприклад, десять років тому збиралася родина: куди там нашому сину поступати – юридичний, медичний? Ну, ще міжнародні стосунки, так? При цьому не очікували високих зарплат – але ясно, що очікували високих заробітків за рахунок корупційної складової. Зараз появилися нові соціальні ліфти. Наприклад, у IT-індустрії працювати вигідно і престижно, тобто вже з’явилася якась можливість. А це, принаймні для населення Львова, дуже важливо. Так само, наприклад, працювати в гастрономії. Ясно, що офіціантом – це не дуже престижно, хоча й офіціанти зараз своїх 5–7–10 тисяч з чайовими в місяць заробляють. А, наприклад, якщо шеф-кухарями, то там дуже серйозні зарплати. Ясно, це трошки інше, це не IT-індустрія, не так системно.
 
І, безумовно, те, що місто відкрилося для туристів; те, що приїжджають люди зі своїми поглядами, зі своєю культурою; те, що місто розконсервувалося – відкрилася та баночка консервів такого досить закритого Львова. Іноді це дратує мешканців, іноді це шумно і т. д., але іноді ми роздратовані самі на себе, що замало у нас культурних подій, на які приїжджають люди.
 
Ясно, що розвивається й бордельний туризм, ми це бачимо. Але так чи інакше місто змінилося – воно стало більш широким, більш відкритим і, я вважаю, більш розумним. Що стосується IT-індустрії, то там ще треба, безумовно, працювати над створенням своїх власних продуктів, а не трудитися під замовлення на інші великі компанії, пишучи різні програми – але, думаю, з часом прийде і це. Кваліфікація людей росте, зарплати ростуть, зацікавленість росте, що концентрує тут креативний клас і дуже активно розвиває. Думаю, ця стратегія дала дуже великі плюси, але вона була прописана на 5–7 років.
Говорити, що ми мусимо стати як Барселона або бути маленьким Парижем – вся ця маячня нікому, на мою думку, не потрібна. Адже, по-перше, це тільки говорити про це – а по-друге, чому ми маємо стати другою Барселоною, маленьким Парижем чи другим Ґлазго? Львів є Львів. У нього своя історія, свої люди, своя ментальність. Інша річ, що ми мусимо намагатися вийти на рівень, в якому можемо порівнюватися з тими найкращими містами – з найпросунутішими, найцікавішими для мешканців і для туристів містами Європи. Оце варто було б зробити, і саме про це ми думали.
навіщо говорити про весь туризм? Треба говорити про той туризм, який ми запустили у Львові. Але ми трошки перебрали. В нас просто не було достатньої кількості культурних подій, на які б поїхали туристи; у нас не було достатньої кількості інноваційних місць, коворкінґових, креативних хабів, куди б поїхав креативний турист; у нас не було достатньої можливості для прийому високоосвіченого, висококультурного туриста. В нас були зовнішні умови: черги на кордонах, відсутність нормального авіасполучення, війна, зрештою, яка просто відвадила мандрівників з-за кордону. Я чудово розумію, що більшість туристів їздить сюди помітити територію навколо пам'ятки архітектури, а потім – по кабаках. Але якщо радикально збільшити кількість культурних подій, розвиваючи «Креативне місто», куди будуть приїжджати люди на якісь креативні події, то навіть зберігаючи оту досить велику масу туристів, можна змінити її якість, прив'язавши до подій, які пов'язані з інтелектом, а не зі шлунком або нижче шлунку.
…коли ми запропонували на Фестиваль Моцарта зробити академічний концерт не в академічній атмосфері, то, безумовно, ми ніякої Америки не відкрили. Таке відбувається в європейських містах, але для України це була досить неочікувана річ – академічний концерт у напівзруйнованому старому трамвайному депо. Успіхом це важко назвати, але йдеться про інше – не про успіх, а про реакцію людей. Реакція була більш ніж позитивною: клас, невже саме так можна слухати класичну музику? І мета, наприклад, Моцартівського фестивалю, одна з його цілей – щоби класична музика, легка барокова музика була загальноприйнята, просто щоб люди в машинах слухали. Мені здається, що цього можна досягнути, якщо популяризувати. Через філармонію, через Оперний театр це на сьогоднішній день дуже складно робити, бо вони занадто академічні, занадто традиційні. А пропагувати академічну музичну творчість, якій 300 років, нетрадиційними способами – це працює. От подивіться: в Мюнхенську оперу потрапити неможливо, там 99% заповнення в будь-які дні, тому що вони ставлять академічні речі, академічні опери в абсолютно нових постановках, у нових сучасних режисурах.

І першим результатом, на мою думку, того, що відбулося на сьогоднішній день – ... є для мене зняття комплексу меншовартості, що ми не можемо. Насправді – можемо. Ми можемо для себе прописати, ми можемо сказати, до якої мети ми мусимо прийти, і так чи інакше зробити це. Раніше я такого у Львові не бачив.

 Друге – це те, що появилися нові соціальні ліфти. Якщо, наприклад, десять років тому збиралася родина: куди там нашому сину поступати – юридичний, медичний? Ну, ще міжнародні стосунки, так? При цьому не очікували високих зарплат – але ясно, що очікували високих заробітків за рахунок корупційної складової. Зараз появилися нові соціальні ліфти. Наприклад, у IT-індустрії працювати вигідно і престижно, тобто вже з’явилася якась можливість. А це, принаймні для населення Львова, дуже важливо. Так само, наприклад, працювати в гастрономії. Ясно, що офіціантом – це не дуже престижно, хоча й офіціанти зараз своїх 5–7–10 тисяч з чайовими в місяць заробляють. А, наприклад, якщо шеф-кухарями, то там дуже серйозні зарплати. Ясно, це трошки інше, це не IT-індустрія, не так системно.

Безумовно, те, що місто відкрилося для туристів; те, що приїжджають люди зі своїми поглядами, зі своєю культурою; те, що місто розконсервувалося – відкрилася та баночка консервів такого досить закритого Львова. Іноді це дратує мешканців, іноді це шумно і т. д., але іноді ми роздратовані самі на себе, що замало у нас культурних подій, на які приїжджають люди.

Ясно, що розвивається й бордельний туризм, ми це бачимо. Але так чи інакше місто змінилося – воно стало більш широким, більш відкритим і, я вважаю, більш розумним. 

Куди йдемо

Говорити, що ми мусимо стати як Барселона або бути маленьким Парижем – вся ця маячня нікому, на мою думку, не потрібна. Адже, по-перше, це тільки говорити про це – а по-друге, чому ми маємо стати другою Барселоною, маленьким Парижем чи другим Ґлазго? Львів є Львів. У нього своя історія, свої люди, своя ментальність. Інша річ, що ми мусимо намагатися вийти на рівень, в якому можемо порівнюватися з тими найкращими містами – з найпросунутішими, найцікавішими для мешканців і для туристів містами Європи. Оце варто було б зробити, і саме про це ми думали.

Що робити

Навіщо говорити про весь туризм? Треба говорити про той туризм, який ми запустили у Львові. Але ми трошки перебрали. В нас просто не було достатньої кількості культурних подій, на які б поїхали туристи; у нас не було достатньої кількості інноваційних місць, коворкінґових, креативних хабів, куди б поїхав креативний турист; у нас не було достатньої можливості для прийому високоосвіченого, висококультурного туриста. В нас були зовнішні умови: черги на кордонах, відсутність нормального авіасполучення, війна, зрештою, яка просто відвадила мандрівників з-за кордону. Я чудово розумію, що більшість туристів їздить сюди помітити територію навколо пам'ятки архітектури, а потім – по кабаках. Але якщо радикально збільшити кількість культурних подій, розвиваючи «Креативне місто», куди будуть приїжджати люди на якісь креативні події, то навіть зберігаючи оту досить велику масу туристів, можна змінити її якість, прив'язавши до подій, які пов'язані з інтелектом, а не зі шлунком або нижче шлунку.

…коли ми запропонували на Фестиваль Моцарта зробити академічний концерт не в академічній атмосфері, то, безумовно, ми ніякої Америки не відкрили. Таке відбувається в європейських містах, але для України це була досить неочікувана річ – академічний концерт у напівзруйнованому старому трамвайному депо. Успіхом це важко назвати, але йдеться про інше – не про успіх, а про реакцію людей. Реакція була більш ніж позитивною: клас, невже саме так можна слухати класичну музику? І мета, наприклад, Моцартівського фестивалю, одна з його цілей – щоби класична музика, легка барокова музика була загальноприйнята, просто щоб люди в машинах слухали. Мені здається, що цього можна досягнути, якщо популяризувати. Через філармонію, через Оперний театр це на сьогоднішній день дуже складно робити, бо вони занадто академічні, занадто традиційні. А пропагувати академічну музичну творчість, якій 300 років, нетрадиційними способами – це працює. От подивіться: в Мюнхенську оперу потрапити неможливо, там 99% заповнення в будь-які дні, тому що вони ставлять академічні речі, академічні опери в абсолютно нових постановках, у нових сучасних режисурах.

Коментарі (0)

    Коментувати

    Ім'я*
    Коментар*
    Код*
      

    Думки експертів

    Особистості

    Андрій Худо

    Проекти: Ресторан «Криївка», кав’ярня «Діана на Ринку», «Мазох-cafe», Кав’ярня «Старенький трамвай», Перший український канапковий концепт «Вар’яти», Галицька Жидівська кнайпа «Під Золотою Розою», Ресторація-музей «Гасова лямпа», Фестиваль-ресторація «Лівий берег», «Найдорожча ресторація Галичини», «Львівська майстерня шоколаду», «Дім легенд», «Бернадинський дворик», ЧЕбуреки

    Анонси

    Новини партнерів

    МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов