Кіно і Львів

25 Вересня 2014, 20:42

Ніхто не  сперечатиметься, що кіно навіть зараз, в часи Інтернету і соціальних мереж, залишається наймасовішим з мистецтв і найпотужнішим засобом пропаганди і впливу на уми і настрої людей. Тобто найефективнішою рекламою, а, вірніше, промоцією такого специфічного туристичного об’єкту, як цілі міста. 

Арабське місто в північній Африці з іспанською назвою Касабланка (Біла Хата) стало відоме на весь світ завдяки фільму з однойменною назвою - "Касабланка". Свій чорно-білий шедевр Майкл Кертіс зняв в Голлівуді, в павільйоні, на тлі картонних декорацій, ще в 1942 році. Легендарний вже на той час Хамфрі Богарт і зовсім юна Інгрід Бергман створили на екрані класичну романтичну любовну історію рівня Ромео і Джульєтти.

Скептики можуть зауважити, що сучасна молодь має дуже туманне уявлення про геніальне творіння Вільяма Шекспіра і точно вже, аж ніяк не дивиться на своїх лептопах, чи айпедах, старі чорно-білі фільми. Навіть якщо це світова класика. Все вірно. Покоління тих, хто заходять в кафе, щоб отримати безкоштовний WI FI і на години зависнути в соціальних мережах, з таким речами незнайоме. Але парадокс ситуації в тому, що на них і не надто орієнтуються творці таких фільмів. 

Найкращий приклад - місто Барселона. Здається, що вже Барселоні хотіти в плані промоції їхнього міста? (Хіба що перенести столицю Іспанії з міста-конкурента Мадрида, що, в принципі, неможливо, оскільки Барселона - столиця Каталонії). Не досить їм футбольного клубу «Барселона», музеїв Сальвадора Далі, Пабла Пікассо, Міро, не кажучи вже про творіння архітектора Гауді, чиїми будинками заставлене місто, чий собор Святе сімейство (Сеграда фамілія) і досі не добудували. Олімпіаду провели, матчі чемпіонату світу по футболу провели, який ще піар потрібен? Культурно – мистецькі – фольклорні – кулінарні фестивалі? Вони тут завжди йдуть і не припиняли йти. Але мерія міста дає гроші Вуді Аллену, щоб він зняв фільм, де є їхнє місто. І всесвітньо відомий режисер знімає фільм «Вікі, Крістіна і Барселона». Зірковий акторський склад, мелодрама, комедія життєвого і любовного абсурду - назвіть це як хочете - і все це не тлі її величності Барселони. Для чого, адже мерія жаліється, що місто перенасичене туристами. Парадокс ? Так, але відповідь доволі проста – місто перенасичене молодити людьми, які невибагливі і небагаті, готові спати на вулиці, клімат дозволяє, в хостелах і їсти фаст фуд, або щось неймовірно дешеве. Якщо коротко, місту Барселона потрібні інші туристи, або ще інші, ті які цінують хорошу кухню і можуть за неї заплатити, доробились, які будуть жити в хороших готелях і купувати дорогі сувеніри. Цінителі і знавці світової класики які, у випадку Касабланки заходять в один з джазових клубів на Boulevard de Corniche, що послухати, часто вкотре, «As Time Goes By» з тієї самої чорно білої Касабланки і якщо не уявити себе Хамфрі Богартом і Інгрід Бергман, то відчути цю атмосферу, цю магічну, легендарну романтику, створену фільмом.  

Яке це має відношення до наших баранів, точніше львівських левів? Безпосереднє. Львів, особливо зараз, - найпопулярніше місто в Україні. Так, особливо в часи фестивалів, чи в п’ятницю ввечері вийти на Вірменську, чи площу Ринок у вас виникає відчуття, що ви на карнавалі або у залі очікувань, залізничного вокзалу. Це кому як. Проблема в тому, на мою думку, що у Львові, подібно Барселоні, достатньо туристів, які готові спати на каріматах чи в хостелах і цілими днями сидіти на пиві, хот-догах і траві. І тут головне не тільки економічна складова, коли ресторанам і готелям бракує грошовитих клієнтів і вони терплять збитки. Проблема ще в тому, що у самому Львові через наплив от таких туристів, людей, які готові оцінити прекрасне і реальне, а не тільки «бамбетлі, мармуляду і пляцки», - катма. В умовах ринкової економіки це означає, що Львів перетворюється на туристичний Диснейленд, де, наприклад, по Вірменській ходять якісь скоморохи, і новітнє освітлення спотворює неповторну і автентичну середньовічну атмосферу цієї вулиці. Закладів, які ліплять «драконів і лицарів», стає все більше. Древній Львів перетворюється на місто, де приїздять «класно побухати» і «нажертись» - це цитата, де кнайпи заставлені старими радянським меблями, які виконують роль квартири довоєнного міста.  

Одного «Альфа-джазу» замало, щоб сюди заманити іншу клієнтуру. Львову потрібно велике романтичне кіно, яке може зробити місто популярним серед зрілих людей, створить новий міф, дасть змогу вийти за рамки «міста кави і шоколаду», а також «галицького міста з батярами, пивом і бігосом». І кава, і шоколад, і пиво - це добре, але все має свої межі. У Львові дуже багата натура, тут достатньо оригінального, недаремно Львів знімали і продовжують знімати кіно. Але чи не наймасовіші ще радянські фільми: «Три мушкетери», де Львів зіграв роль Парижа, чи комедія «Старики-розбійники», де Львів просто якесь місто, чи Львів в якості міста, де жив митрополит Андрей Шептицький,  - це фільми, які просто мають у своїй назві Львів, а не так, щоб всі відразу зрозуміли, побачили і захотіли сюди приїхати. Львів, як місто знятий так, як були зняті шикарні відеокліпи про Львів до Євро 2012. Але рекламні кліпи це не «кіно», де є романтика, велике кохання і місто тисячі левів, де є свої львівські Ромко і Дарка, закутані в атмосферу архітектурної казки і джазу. Відео - це картинка, а фільм - це кавалок життя, і аудиторія у нього - мільйони жителів світу.  

МАЙКЛ

Коментарі (0)

    Коментувати

    Ім'я*
    Коментар*
    Код*
      

    Думки експертів

    Особистості

    Андрій Дзюбан

    Проекти: бістро «Немо», паб «Дублін», клуб "Культ"

    Новини партнерів

    МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов