Українська сільська гастрономія: жаби та їжаки

15 Березня 2011, 18:48

Наших селян вважають консервативними. Зазвичай господині одного села навіть вареники та борщ готують за одним переписом. Але іноді і в нашій глубинці народ проявляє такий гастрономічний креатив, що може здивувати цілий світ. Для прикладу, в одному з сіл Волині готують жарке з їжаків. Такої страви не подають до обіду більше ніде у світі.

Спочатку лікувались, потім пристрастились
Хто і як завів моду в селі Столинські Смоляри їсти ніжне м’ясо їжаків, в історії населенного пункту не записано. Проте за однією з версій, все почалося з лікування туберкульозу. У лісовому краю, де повно голчастих тваринок, від цієї хвороби народ здавна рятувався їжачим жиром. Сільскі старожили з задоволенням діляться народним рецептом від «сухот». Кажуть, навіть найбільш хворий, з’ївши 6-7 їжаків і банку топленого їжачого жиру, одужає, і хвороба відступить. А ще лісові тваринки рятували місцеве населення від голоду під час війни і після неї, коли не було що їсти. Власне, в тяжкі часи народ всюди їв все, що завгодно, аби тільки вижити. Ловили і їли навіть  ворон, лисиць та черепах.

«Мабуть, в такі важкі моменти свого життя хтось розпробував «ліки» або «рятівну їжуу» і пристрастився до неї, - роздумує сільський голова Столинських Смолярів Анатолій Корнелюк. - Не всі ж в нашому селі їдять їжачатину». Зрозуміло, що голові сільради такі розмови про червонокнижну тваринку – не дуже зручні. І він аргументує, чому далеко не всі місцеві жителі - любителі їжаків. В сенсі - їжачини. За словами Анатолія Івановича, вся справа – у складності приготування делікатесу. Надто багато часу воно займає і вимагає підготовки. Спочатку треба зловити тваринку, до того ж примудритися не сколотися. Потім - поморочитися, доки його обсмалиш, попотрошиш. На печеню йде лише м’ясо. Кажуть, воно м’яке, жирне та ароматне.

«Я особисто їжаче м’ясо лише в дитинстві куштував, - запевняє голова. - Свинина більше подобається. Та й наші молоді односельці їжаків не їдять. Це люди старші за звичкою полюють на їжаків».

Честь села вирішила відстояти і секретар сільради Ольга Порва. «Незважаючи на те, що всюди тільки й мови, що в нашому селі їжакам немає життя, я, навпаки, підгодовую їх, - каже жінка. - Вдома корова є, от і наливаю в мисочку у дворі парне молоко. І таких, як я, в селі багато».

На десерт - екзотика
Загалом, можна сказати, їжаки розділили селян на два табори. Але головне, що обидва табори голчастих люблять. Правда, по-різному. Ті, хто споживають їжачатину, по ночах  виходять на полювання. Деякі їжакомани навіть псів навчили подавати голос при  появі колючого трофею. Полювання зазвичай починається в серпні, коли тваринки уже «нагуляют» жир на літніх щедротах лесу.

Довго м’ясо не зберігається, їдять його свіжим, консервувати не прийнято. Тому ловлять, як правило, перед святами з розрахунку один їжак на гостя. При цьому мисливці на  на колючий делікатес свято дотримуються правила: малюків - не чіпати. Інакше давно перевелися би на Волині їжаки. Любителі їхнього м’яса переконані, що тушкована їжатина набагато ароматніша і смачніша за свинину, курятину і крольчатину. 

До речі, незвичайними смаками відрізняються ще деякі населені пункти. Наприклад,  в Зачепилівському районі на Харківщині народ з задоволенням їсть... жаб’ячі стегенця. Справа в тому, що колись в СРСР, у місцевість, котра славилася лиманами і болотами, завезли мальків породистих жаб Rana Ridibunda, яких місцеві попросту називають «крюками». В 1970-і роки місцевий колхоз вырощував їх і відправляв у Францію. А звідтам в обмін надсилали взуття, одяг, парфюмерію. Відтак, від тамтешніх колхозниць завжди пахло «Шанелью». Прагнучи зрозуміти, що хорошого французи знаходять в жабах, жителі Зачепилівського району і собі розпробували смажені у вершковому маслі зелені стегенця. Колхозу давно немає, жаб дівати немає куди. Тепер ними харчуються місцеві мешканці.

Подібна історія сталася і в степовому районі Крима - Первомайську. Там, правда, колись вирощували на експорт виноградних равликів. Тепер це один з делікатесів місцевого населення. Правда, кажуть, готувити їх - справа марудна. До речі, розведенням равликів для продажу за кордон зараз починають займатися деякі українські фермери.  Дивишся, років через 10 породисті «слимаки» перестануть бути у нас екзотикою.

 

Kava, за матеріалами www.aif.ua

Коментарі (3)

    • :)

      15 Березня 2011, 23:07
      Відповісти

      Ух ти :) Прикольно :)

    • Іван

      7 Березня 2019, 23:17
      Відповісти

      Ну, що-що, а Їжаків, не потрібно їсти!!!!((( Ви, що, з голодного краю, чи у нас Голодомор настав, що ви уже на їжаків перейшли....ненормальні

Коментувати

Ім'я*
Коментар*
Код*
  

Думки експертів

Особистості

Леся та Андрій Іонови

Проекти: «Вероніка», «Амадеус», «Чорний кіт»

Новини партнерів

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов